|
Оцінка місцевим судом доводів відповідачів про не відповідність закону третейського застереження , порядку формування складу суддів , про залежність та зацікавленість суддів , про не ознайомлення з Положенням та Регламентом третейського суду, про прийняття рішення без участі поручителя та відповідача
Справа № 755/2035/13- ц
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: Ластовки Н.Д.
при секретарі: Колокольниковій Х.В.
з участю представника заявника та відповідача ОСОБА_1. представника ПАТ «Укрсоцбанк» Михайленко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18 січня 2011 р. у справі №1866/10 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
Заявник ОСОБА_3 звернулася з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18 січня 2011 р. у справі №1866/10 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Заява мотивована тим, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18.01.2011 року за № 1866/10 має бути скасоване з тих підстав, що дане рішення третейського суду було прийняте без повідомлення її про розгляд позову, надіслання позовної заяви та виклику у судове засідання, тобто третейський суд вирішив питання про її права та обов'язки без її участі у справі; в порушення приписів ч.2 ст. 554 ЦК України(відповідальність поручителя), третейський суд не залучив до участі у судовому процесі майнових поручителів ОСОБА_5 (п.1.3.1. Договору) та в порушення чинного законодавства фактично звільнив їх від договірних обов'язків; згідно п.6.1. усі спори за договором підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів сторін чого Позивачем дотримано не було; в порушення приписів ст.5 та ст.12 Закону України Про третейські суди» сторонами не була укладена третейська угода, яка повинна укладатися у вигляді третейського застереження або окремої угоди. Кредитний договір №105/6-178-7 від 21.12.2007р. та договір поруки №105/29-49-7 від 21.12.2007р. не містять третейського застереження, передбаченого ст.12 Закону. Посилання на прізвища суддів, що можуть приймати участь у розгляді справи, або порядок їх призначення ні яким чином не замінюють третейську угоду, оскільки сторонами в порушення ст.14 Закону не були отримані погодження вказаних суддів, не визначений предмет спору з якого не досягнуто домовленості шляхом переговорів (п.6.2. Договору), не визначені вимоги до суддів. Крім того, в порушення приписів ст.14 Закону щодо вільного вибору третейського суду вона не була ознайомлена з Положенням про Постійно діючий третейський суд при Асоціації Українських банків та його регламентом, списком суддів, що є порушенням її права на неупереджений розгляд цивільного спору. Порушення зазначених законодавчих приписів у свою чергу є порушенням ст.16 Закону про порядок формування складу третейського суду, і є підставою для визнання складу суду таким, що не відповідає вимогам закону (п.4 ч.2 ст. 389-5 ЦПК України), оскільки склад суду сторонами фактично був не погоджений, а тому конкретний спір повинен був розглядатися у складі трьох суддів. Зважаючи на те, що третейський суд діє при Асоціації українських банків, тобто органу членом якого є тільки одна сторона спору, яка, вочевидь, приймає участь у формуванні списку суддів та умов їх роботи і визначення порядку та умов оплати гонорару, його судді, на її думку, не можуть бути незацікавленими у розгляді справи на користь банку, а тому підлягають відводу. Крім того, дане рішення також повинно бути скасовано згідно п.14 ч.1 ст.6 Закону, оскільки третейським судам не підвідомчі справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, крім того примірник рішення суду їй не направлявся, що є порушенням ст. 45 Закону.
Підтримавши у судовому засіданні заяву, представник заявника ОСОБА_3 просив її задовольнити, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18 січня 2011 р. у справі №1866/10 скасувати з вищенаведених підстав.
Представник ОСОБА_4 заяву також підтримав.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» проти скасування рішення третейського суду заперечував з підстав, наведених у письмових запереченнях та просить дану справу розглянути без участі його представника.
Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, матеріали третейської справи №1866/10, оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Законом України «Про третейські суди» та ст. 389-5 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, а саме:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей16 - 19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду від 18 січня 2011 року були задоволені позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», вирішено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 545936 грн. 42 коп. та третейський збір в розмірі 5859 грн. 36 коп.
У своїй заяві про скасування рішення третейського суду ОСОБА_3 посилається на порушення третейським судом положеньЗакону України "Про третейські суди", а саме на те, що третейський суд вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участь у справі, справа не підсудна третейському суду відповідно до закону.
Суд з даним твердженням не погоджується та вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №105/6-178-7, за яким Заявник отримав від банку грошові кошти в сумі 505000,00 гривень. В забезпечення виконання умов вказаного договору між Банком та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки №105/29-49-7 від 21.12.2007р.
Відповідно ст. 1049 Цивільного Кодексу України Заявник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Заявник умови Договору кредиту не виконав, заборгованість своєчасно не погашав, що стало підставою для звернення ПАТ "Укрсоцбанк" до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків для захисту своїх прав та інтересів з позовом про солідарне стягнення з нього та з поручителя заборгованості за договором кредиту.
Як на підставу скасування третейського рішення Заявник посилається на те, що третейським судом не було повідомлено його про судовий розгляд та про наявність рішення третейського суду, чим, на думку заявника, було порушено його права та вирішено питання про права та обов'язки особи, що не брала участі у справі.
Проте дані обставини спростовується матеріалами справи.
Так, згідно ст. 52 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено".
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
В матеріалах третейської справи №1866/10 наявні відповідні поштові реєстри, які свідчать про неодноразову відправку заявнику та поручителю ОСОБА_4 ухвал Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про призначення розгляду справи, третейського рішення, а також докази відправки позовної заяви за адресою проживання, вказаною в паспортах та договорах кредиту, поруки (а.с.28-29, 35, 38, 41, 43, 46, 53, 57, 62).
Про зміну місця свого проживання заявник ОСОБА_3 ні ПАТ «Укрсоцбанк», ні Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків не повідомляла.
Відповідно до положень ЦПК України сторона, може брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Неявка представника не перешкоджає стороні особисто брати участь у справі та представляти свої інтереси. Крім того, неможливість явки в судове засідання сторони не позбавляє її права звернутись за правовою допомогою та направити повноважного представника для захисту своїх прав та інтересів.
Тобто, заявник ОСОБА_3 мала можливість надати свої заперечення по суті позовних вимог, бути присутнім в судовому засіданні або направити повноважного представника для захисту своїх прав та інтересів.
Також, як на підставу для скасування третейського рішення ОСОБА_3 посилається на те, що третейський суд не залучив до участі у справі майнових поручителів та звільнив їх від договірних обов'язків.
Проте суд, вважає, що дані твердження є невірними, оскільки предметом позову була лише непогашена заборгованість ОСОБА_3, тому майновий поручитель до участі у справі не залучався.
Відповідно до ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Проте законом не передбачено, що заставодавець зобов'язаний задовольнити свої вимоги лише за рахунок предмету застави. Наявність забезпечення зобов'язання заставою не позбавляє боржника обов'язку виконати зобов'язання, в даному випадку - повернути кредитні кошти.
Таким чином, суд вважає, що третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки будь-яких інших осіб, предметом спору було лише невиконання позичальником своїх зобов'язань за Договором кредиту. Крім того, чинним законодавством не передбачена солідарна відповідальність майнового поручителя.
Крім того, як на підставу для скасування третейського рішення заявник посилається на те, що ПАТ «Укрсоцбанк» не вів переговори перед зверненням до третейського суду. Однак суд вважає, що наявність чи відсутність переговорів не є підставою скасування третейського рішення, передбаченою чинним законодавством.
Ще однією підставою для скасування третейського рішення ОСОБА_3 вважає те, що між сторонами не було укладено третейську угоду, а третейські судді зацікавленні в розгляді справи на користь банку.
Однак, дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, виходячи з того, що умови щодо дійсності третейської угоди, що міститься в Договорі про надання відновлювальної кредитної лінії №105/6-178-7 від 21.12.2007р. та Договорі поруки №105/29-49-7 від 21.12.2007р. повністю відповідають вимогам статті 12 Закону України "Про третейські суди". Так, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. В даному випадку обрано третейське застереження в договорі.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Так, в третейському застереженні визначено конкретний третейський суд, а Регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків розміщено на сайті Асоціації, який є вільно доступним.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №105/6-178-7 від 21.12.2007р. та Договір поруки №105/29-49-7 від 21.12.2007р. були підписані обома сторонами, а тому вказана вимога щодо дійсності третейської угоди теж дотримана. Тобто, при укладенні Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №105/6-178-7 від 21.12.2007р. та Договору поруки №105/29-49-7 від 21.12.2007р. було дотримано всіх вимог законодавства щодо дійсності третейського застереження.
Крім того, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_3 посилається на нові вимоги до дійсності третейської угоди, які встановлені Законом України від 05.03.2009р. № 1076-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів". Однак з матеріалів справи вбачається, договори укладались у 2007 року, а відтак застосовувались вимоги законодавства, яке діяло на той час.
Крім того, третейська угода є правочином, а ЦК Українивизначено чіткий перелік підстав для визнання правочину недійсним, зокрема недодержання сторонами вимог частин 1-3, 5-6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Щодо посилання заявника на те, що третейські судді є матеріально зацікавленими у вирішенні спорів на користь Банку, то вказане посилання є безпідставним, оскільки відповідно ст. 25 Закону України "Про третейські суди" гонорар третейського судді є складовою частиною витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом та виплачується незалежно від результату розгляду справи. Підписавши Договір, сторони підтвердили свої права та обов'язки за Договором, погодились зі всіма умовами Договору, у зв'язку з чим, відповідно, зобов'язані їх виконувати належним чином. Також, заявник не була позбавлена права звернутися за юридичною допомого до моменту підписання договору, а також ініціювати внесення змін в умови договору, які на її думку порушують її права. Проте, заявник своїм правом не скористалася, договори підписала добровільно, а відтак зобов'язана його виконувати.
Крім того, заявником не надано жодних доказів того, що Банком було відмовлено заявнику у внесенні будь-яких змін до положень договору кредиту та поруки, а також того, що заявник ініціював зміни до умов договору, які нібито порушують його права, до підписання договору.
Також, як на підставу для скасування третейського рішення заявник також посилається на те, що дана справа не підвідомча третейському суду, оскільки на думку Заявника є справою про захист прав споживачів.
Однак суд прийшов до висновку, що дане твердження є помилковим, оскільки, відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-XII, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З огляду на наведене, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, урегульованих спеціальним Законом "Про захист прав споживачів", вправі споживач. Банк, як кредитодавець, безспірно є учасником правовідносин з позичальником(і поручителем) за договором надання споживчого кредиту.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного Кодексу Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями Договору кредиту визначено порядок та розміри щомісячних платежів по кредиту, в тому числі за тілом кредиту та нарахованими процентами.
ПАТ "Укрсоцбанк" не є споживачем, до суду звертався з позовом про стягнення заборгованості внаслідок неналежного виконання боржником умов договору, а не за захистом прав споживача, а тому правовідносини у спорі за позовом Банка до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості регулюються не тільки законодавством про захист прав споживачів, а цивільним законодавством про зобов'язальне право та, зокрема, про договірні (кредитні) зобов'язання.
Таким чином, враховуючи те, що ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з метою захисту своїх порушених прав, передбачених ст.ст. 1048, 1054 ЦКУ, справа про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, ОСОБА_4 не відноситься до категорії справ у спорах щодо захисту прав споживачів у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Вказана позиція також підтверджується судовою практикою.
Ще однією підставою для скасування третейського рішення заявник вважає те, що примірник рішення їй не направлявся. Проте дане твердження спростовується матеріалами третейської справи №1866/10.
Таким чином, вказані заявником обставини є недоведеними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про відсутність передбачених ст. 389-5 ЦПК України підстав для скасування рішення третейського суду.
Відповідно до ст. 209 ЦПК України судові рішення судом першої інстанції викладаються у формі ухвал та рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 389-6 ЦПК України за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Керуючись Законом України «Про третейські суди», ст.ст. 209,210, 389-4, ст.ст. 389-5, 389-6 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18 січня 2011 р. у справі №1866/10 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному ЦПК України для оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі проголошення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ:
|
